Закінчився 2020 рік. Перший рік в Україні без російських добрив. Яким він був для українських виробників, трейдерів, імпортерів і споживачів? Він створив основу для подальшого розвитку і уже став частиною історії. Але сьогодні набагато важливіше розуміти, яким буде цей і наступні роки, на скільки зростуть ціни добрив, чи є варіанти оптимізації логістики експорту та імпорту, які напрямки розвитку виробництв добрив і аграрних технологій будуть перспективними. Ці питання стали предметом обговорення учасників конференції «Добрива України», яку провело ІА «Хім-Кур'єр» 3—4 червня 2021 року у Дніпрі.

На конференції прийняли участь більше 140 представників з 70 компаній-гравців ринку добрив з України, Білорусії, Румунії, Нідерландів, США, Марокко, ОАЕ.

Платиновий спонсор			Золоті спонсори
		Срібні спонсори

Мінеральні добрива у сільському господарстві України: рівень використання і перспективи зростання

«Потенціал зростання споживання добрив в Україні залишається значним», — вважає Роман Сластьон, генеральний директор Українського Клубу Аграрного Бізнесу. 1990 рік був рекордним за рівнем внесення добрив: 105 кг на гектар сільськогосподарських площ, а у 2020-му на гектар було внесено 67 кг добрив. За даними, які навів експерт, у діючій речовині за 2020 рік було внесено 1,9 млн тонн азоту, 483 тис. тонн фосфатів, 380 тис. тонн калію. Якщо говорити про розподіл сільгоспкультур, то найбільш вимогливим до добрив є цукровий буряк (167 кг азотних, 50 кг фосфорних, 98 кг калійних добрив на гектар). Рапс посідає II місце (145 кг азотних, 29 кг фосфорних, 22 кг калійних добрив на гектар). Основні зернові — кукурудза і пшениця — споживають близько 128 кг азотних, 27 кг фосфорних, 23 кг калійних добрив на гектар. По регіонах найбільше добрив вносять у західних і північних областях України. За оцінкою Романа Сластьона, у перспективі до 2030 року споживання азотних добрив у діючій речовині може зрости до 3 млн тонн (7 млн тонн у фізичній вазі). При виробництві у 5,1 млн тонн є запас для зростання. На думку експерта, очевидно, що наміри уряду обмежити ринок і квотувати поставки добрив до країни призведуть до дефіциту NPK і азотофосфорних добрив обсягом 300 тис. тонн.

Український ринок фосфатів і NPK: ретроспектива і перспектива

Як нагадав учасникам конференції Антон Канчуга, керівник редакції «Добрива» ІА «Хім-Кур'єр», 19 травня 2018-го РНБО ввела санкції щодо російських компаній і пов'язаних з ними юридичних осіб в Україні. У червні 2019 року Кабмін України опублікував постанову про введення ембарго на деякі товари, які ввозять з РФ. Постанова набула чинності 1 липня 2019 року. Серед іншого була введена заборона на поставку мінеральних добрив. З 2017 року структура ринку по країнах-постачальниках кардинально змінилася. Внаслідок введення обмежень на постачання добрив у РФ відбулася диверсифікація потоків. Основним постачальником NPK стала Білорусь. Частка українських добрив зросла. Європейські компанії також збільшили обсяги поставок. Однак замістити російські складні добрива не вдалося. У порівнянні з рекордним за обсягами постачання NPK 2017 роком, у 2020-му ринок звузився майже на 500 тис. тонн.

На дефіцит марок NPK ринок відреагував їхньою заміною іншими джерелами фосфору. Фосфати ввозили до України з найближчих країн. Валові обсяги у 2019-му і 2020 роках значно зросли як внаслідок ажіотажних закупівель після введення ембарго, так і для компенсації дефіциту фосфору у складі NPK. Надлишки фосфатів, закуплених у 2019-му, були використані у 2020 році. Внаслідок зміни постачальників кардинально змінився марочний асортимент. Частка класичних марок NPK 16:16:16 і 10:26:26 зменшилася з 90% до 30%. У той же час потреба у марках з високим вмістом калію, типу 10:26:26 і 8:20:30, збереглася. Споживачі задовольняли потребу в них за рахунок різних аналогів.

На ринку фосфатів відбулися значні зміни

На ринку фосфатів також відбулися значні зміни, і основна — споживання амофосу 12: 52/11: 52 зменшилося в 4,5 раза. При цьому попит на марку 20:20 і 16:20 виріс. Незважаючи на зміни руху товарних потоків і структури ринку складних добрив, споживання фосфору і калію у 2018—2020 роках в цілому стабілізувалося. «Український ринок фосфатів і NPK внаслідок збільшення кількості постачальників став більш залежним від кон'юнктури світового», — вважає Антон Канчуга. На український ринок впливають міжнародна політична ситуація і дії уряду країни. У найближчій перспективі санкції США і ЄС можуть призвести до того, що українські споживачі не зможуть купувати добрива в РБ. Крім того, зараз в Україні МКМТ проводить розслідування недружніх дій, в результаті чого можуть ввести мито на білоруські добрива. Паралельно йде апеляція судового рішення про незаконність скасування введення квот на імпорт добрив з інших країн.

Зменшення або заборона поставок NPK з Білорусі можуть призвести до значного дисбалансу на українському ринку. Замінити поставки з РБ буде важко. Українські виробники не зможуть забезпечити необхідний обсяг продукту. Потужності вітчизняних підприємств становлять близько 450 тис. тонн. Однак навіть у сприятливі роки, коли держава датувала закупівлі вітчизняних NPK, завантаження потужностей заводів-виробників не досягало максимальних показників у середньому протягом року. Тепер, після тривалих простоїв, запустити виробництва на повну потужність — питання не місяців, а можливо, років.

Перспективи українського ринку компактованого сульфату амонію

На думку Сергія Рубана, директора з маркетингу компанії «Українські мінеральні добрива» (UMF), перспективи українського ринку компактованого сульфату амонію мають вигляд «дороги в нікуди». Потреба у сульфаті амонію зростає і буде зростати, а можливість його купувати втрачатиметься. Основне питання: де купувати сировину?

Обсяг споживання сульфату амонію в Україні становить 450—600 тис. тонн на рік (в останні кілька років — від 400 до 500 тис. тонн). Коксохімічне виробництво кристалічного сульфату амонію у країні — 180 тис. тонн. Потужності підприємств-компактувальників сульфату амонію в Україні становлять 200—250 тис. тонн на рік і швидко ростуть. На 2021 рік вони перевищують виробництво кристалічного сульфату амонію на 20—30%. Завдяки низькій вартості «вхідного квитка» (найпопулярніше обладнання — недорогі компактори місцевого виробництва) на ринку велика кількість дрібних компактувальників. Великі виробники гранульованого сульфату амонію в Україні — «Санагро Україна», «Гросдорф», «Сумихімпром», UMF. 50% ринку займає білоруський продукт.

Переваги КАС

Альона Вольнова, експерт від компанії «НТ Груп», у своїй доповіді зазначила, що коли перед фермером постає питання, які добрива купити, він керується фінансовими і технологічними судженнями. Серед переваг карбамідо-аміачної суміші (КАС) Альона Вольнова, зокрема, підкреслила, що у цьому добриві немає вільного аміаку, завдяки чому втрати азоту при внесенні не перевищують 10%. Рідка форма забезпечує додаткове зволоження ґрунту і добре засвоєння поживних елементів. Внесення КАС —високотехнологічний процес: воно відбувається рівномірно, суміш можна вносити разом з пестицидами і мікроелементами. Добриво є ефективним для прикореневого і позакореневого підживлення. Сьогодні на українському ринку представлені марки КАС 28, 30, 32 (масова частка вмісту азоту). За інформацією Віталія Попова, директора УТК «ХімАльянс», за 10 років обсяг споживання КАС в Україні збільшився з 600 тонн до 1,1 млн тонн на рік. Виходячи з середньої норми внесення КАС на рівні 100 кг на 1 га, сьогодні вже більше 20% аграріїв використовують КАС у технології вирощування сільгоспкультур.

РКД: від добрива до ефективної технології

«Ринок рідких комплексних добрив (РКД) в Україні поки не об'ємний, однак він є необхідною складовою агротехнології, і його не можна недооцінювати», — вважає Ірина Логінова, консультант з харчування рослин НВК «Квадрат». Виробництва РКД — це, як правило, дрібні, навіть мобільні установки для випуску добрив прямо у господарствах. Половину усіх РКД у світі виробляють у США, 30% — в ЄС (саме вони визначають два основних шляхи розвитку технології РКД): у США роблять ставку на готові оптимальні рішення, а у Європі — на високотехнологічні спеціальні продукти. Зростання сегменту РКД у світі обумовлене потребою аграріїв у високоефективних добривах. Минулого року ємність ринку РКД України склала 47 тис. тонн (28 млн доларів), і він практично повністю зайнятий вітчизняною продукцією (98%). Як зазначив Віталій Попов, за 2020 рік в Україні було вироблено близько 44 тис. тонн РКД, і за перші п'ять місяців 2021-го підприємства вже досягли цих показників. У наступні кілька років експерт очікує збільшення споживання РКД в Україні до 100—150 тис. тонн на рік. Ірина Логінова також підкреслює великий потенціал розширення ринку РКД України. Його середній приріст за 2015—2020 роки склав 37,7% на рік, що характерно для нових ринків, які розвиваються. Серед факторів, які обмежують розвиток ринку РКД, директор УТК «ХімАльянс» виділив проблеми сировинного забезпечення виробництв. Потенціал зростання ринку сировини обмежений або відсутній. Крім того, логістика сировини для РКД досить складна: виробнику необхідно планувати на півроку вперед, що в умовах мінливого ринку і зростання цін зовсім не просто.

Аміак як самостійне азотне добриво

«Директор ПП «Агроновація» Анатолій Рабчевський оцінив економічно-фінансові та технологічні переваги аміаку. Оскільки продукт є основною сировиною азотовмісних добрив, він дешевше, ніж вироблені з нього продукти. У перерахунку на чистий азот як діючу речовину, аміак — найдешевше добриво. Однак супутні витрати на доставку і внесення аміаку на порядок перевищують подібні суми для традиційних добрив. Через великі накладні витрати економічно невигідно вносити аміак при малих дозах азоту на гектар. Якщо необхідно внести менше 100 кг азоту на гектар, то буде вигідніше використати карбамід, менше 70 кг — селітру. Ринок аміаку — азотовиносні культури — буряк і кукурудза. В Україні вносять аміак в основному сервісні компанії. Це обумовлено складною логістикою зберігання, доставки, внесення. Аміак — небезпечна речовина і вимагає відповідального ставлення, необхідний кваліфікований персонал. Аграрне споживання аміаку в Україні Анатолій Рабчевський оцінює у 200—220 тис. тонн. І воно зростає. Однак обмежений ресурс самого аміаку. Крім того, у країні немає логістичної інфраструктури для зберігання і транспортування аміаку, яка могла б забезпечити своєчасну поставку добрива на поля.

Дякуємо за підтримку та активну участь!

До нових зустричів!

Новини конференції та ринку

Підсумкові матеріали конференції «Добрива України» вже доступні на сайті. Учасники конференції безкоштовно отримають логін і пароль до матеріалів конференції.

МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ

Читати більше новин конференції та ринку